Захист прав та інтересів дітей, в тому числі під час воєнногго стану

Дата: 20.11.2022 08:51

Кількість переглядів: 407

Права людини починаються з прав дитини – це загальноприйнята норма в Європейському Союзі, це визнає і Україна. Захист прав дитини є одним із найважливіших пріоритетів у нашій державі, адже ставлення до дітей, рівень їхньої безпеки та захищеності у державі, стан їхнього всебічного розвитку є одним із показників цивілізованості та гуманності суспільства. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави. Права дитини – це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.

Про які свої права повинна знати кожна дитина?

Кожна дитина повинна знати, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви порушення прав відносно неї не повинні бути приховані, незалежно, з чийого боку вони надходять: батьків, вихователів чи навіть однокласників.

Діти мають право на повагу до приватного життя, у тому числі на таємницю листування, телефонних розмов чи особистої сторінки у соцмережах.

Дитина має право спілкуватися з обома батьками, якщо вони розлучені, за винятком тих випадків, коли це суперечить її інтересам. Більше того, серед основних прав дитини – право на належне утримання. Відповідний обов’язок батьків випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. І розірвання шлюбу між подружжям не звільняє батьків від обов’язку матеріально утримувати своїх дітей.

Як свідчить практика, деякі батьки виконують цей обов’язок добровільно, інші, на жаль, примусово. Так, у  2020 році органи державної виконавчої служби стягнули 6,5 млрд грн аліментів. З них 1,5 млрд грн стягнуто державними виконавцями завдяки застосуванню до боржників встановлених Законом обмежень:

• позбавлення права виїзду за межі України;
• позбавлення права керування транспортними засобами;
• позбавлення права користування вогнепальною зброєю та права полювання;
• накладення арешту на майно;
• притягнення боржника до відбування суспільно корисних робіт.

Крім того, минулого року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачається індексація розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину.

Індексацію аліментів виконавець має проводити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Це дасть можливість оперативно відшкодовувати особі кошти на подорожчання споживчих товарів і послуг, що особливо важливо для дітей та реалізації їхніх потреб у всебічному духовному та фізичному розвитку, а також для забезпечення належного рівня життя, харчування, виховання тощо.

Як в Україні захищають права дітей?

Серед проєктів Міністерства, спрямованих на захист прав дітей, – розбудова системи ювенальної пробації в Україні. Це можливість для неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом, розпочати нове життя та стати повноцінним членом суспільства. Дитина відбуває покарання не у виховній колонії, а залишається в громаді, але при цьому з нею індивідуально працюють фахівці ювенальної пробації та психологи.

Крім того, в Україні схвалено Національну стратегію реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року. Цим документом наголошено на необхідності вирішення основних системних проблем юстиції щодо дітей, подолання прогалин у системі міжвідомчої взаємодії, забезпечення профілактичної, соціально-виховної роботи та роботи, спрямованої на ресоціалізацію неповнолітніх, які схильні до протиправної поведінки та вчинили правопорушення, а також на посилення захисту прав дітей, які потерпіли від правопорушень, зокрема, насильницького характеру, та дітей, які є свідками правопорушень.

Тобто, Стратегія уперше в історії України ставить за мету не тільки посилення уваги до дітей, які вчинили правопорушення, але й до інших категорій дітей у контакті з законом.

Так, завданнями Стратегії щодо дітей-жертв та дітей-свідків є:

• забезпечити єдиний підхід до допиту дітей незалежно від їх статусу у кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий тощо), зокрема з використанням таких спеціальних методик, як «Зелена кімната»;
• вирішення проблемних питань, що виникають під час судового розгляду у провадженнях за участю дітей, які є свідками або потерпілими, зокрема в частині визначення їх правового статусу.

 «У найвищих інтересах дітей»: європейські ініціативи у сфері захисту прав неповнолітніх

Одним із основних компонентів державної політики України у сфері захисту прав дітей є удосконалення нормативно-правової бази, у тому числі імплементація норм європейського та міжнародного права. Результатом цієї діяльності є те, що на сьогодні Україна є учасницею цілого ряду міжнародних договорів у сфері забезпечення прав дитини.

Світові стандарти у галузі дотримання прав дитини, що формувалися протягом багатьох десятиліть, закріплені у кількох важливих міжнародних документах. Ще у 1924 році Лігою Націй було розроблено та прийнято Женевську декларацію прав дитини. Це питання знайшло відображення й у Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 році. У 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини. 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Конвенцію про права дитини, яка правомірно вважається міжнародною дитячою Конституцією. Конвенція була ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня того ж року.

Разом із цим, важливе значення має ратифікація Україною низки міжнародних договорів у сфері сімейного права, розроблених в рамках Ради Європи і Гаазької конференції з міжнародного приватного права, що дозволяють вирішувати практичні питання, які стосуються здійснення прав дітей, регулюють відносини батьків і дітей, як матеріальні, так і особисті. Деякі з цих договорів були підписані Україною ще в 2002 – 2003 роках.

Також варто зазначити, що завдяки підтримці ЄС в Україні реалізується та вже було реалізовано багато проектів у різноманітних галузях, спрямованих на захист та забезпечення прав дітей: деякі стосувались реформування системи освіти, деякі – підтримки інституційної розбудови у цій сфері, а інші були спрямовані на створення надійних інструментів захисту дітей від насилля.

Як захистити права дитини в умовах воєнного стану

За час війни у нашій державі кожна без винятку українська дитина у будь-якому разі зазнала порушень своїх законодавчо закріплених прав. Навіть якщо у дитини відсутні тілесні ушкодження, дитина не зазнала експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, сексуального насилля, катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання, має місце порушення її основних прав.

Хоч як би ми не хотіли цього усвідомлювати, кожен неповнолітній громадянин України внаслідок воєнної агресії російської федерації проти України зазнав порушень своїх основних прав, закріплених у Конституції України та нормах міжнародного права, таких як: право на особисте життя та захист від посягання на нього, право на розвиток, здоров’я, турботу, право на відпочинок та на дозвілля, право на освіту і родину. Та це, на жаль, не весь перелік порушених прав. Хто, як не ми, повнолітні громадяни України, може захистити майбутнє нашої держави – дітей?

Всі ми знаємо, що війна у нашій країні почалася не з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, а ще з анексії Криму та російської збройної агресії на Донбасі. На той час Україна не мала досконалої законодавчої та нормативно-правової бази в сфері захисту прав дітей в умовах існування збройного конфлікту та захоплення частини територій України. Зокрема, багато осіб, які вивчали питання захисту прав дітей в умовах збройного конфлікту, на той час наголошували на тому, що держава насамперед має дотримуватися міжнародних стандартів захисту прав дітей в умовах війни. Зокрема, необхідно: забезпечити ратифікацію Статуту Міжнародного кримінального суду та забезпечити внесення відповідних змін до Конституції України, а саме до статті 124; затвердити у законодавстві України норми, які чітко заборонятимуть вербування та використання у збройних конфліктах неповнолітніх дітей; внести зміни до Закону України «Про охорону дитинства», які повинні відповідати міжнародним стандартам. 

Відтоді законодавство щодо захисту прав дитини в умовах воєнного стану значно удосконалилось, однак залишається багато прогалин, які ще необхідно усувати шляхом прийняття та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють окреслене питання. Проте у ці тяжкі для нашої держави часи хотілося б відмітити успіхи нашої країни у сфері захисту прав дітей.

Важливим напрямом діяльності нашої держави у сфері захисту прав дитини є покращення чинного законодавства, ратифікація конвенцій, у тому числі імплементація норм міжнародного права. Як наслідок, Україна є учасницею цілого ряду міжнародних документів у сфері забезпечення прав дитини. Однак в умовах воєнного стану, який запроваджено на території усієї країни, реалізувати виконання покладених на державу функцій щодо забезпечення захисту прав дитини вкрай важко.

Пропоную коротко зупинитися на наступному позитивному зрушенні у нашій державі щодо захисту прав дітей.

Так, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Координаційного штабу з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану» від 17.03.2022 № 302.

Координаційний штаб є тимчасовим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, який створено для сприяння координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану.

Основними завданнями Координаційного штабу є:

– координація дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо організації евакуації дітей, зокрема дітей з інвалідністю, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, неповнолітніх дітей, що проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, які влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, які перебувають під опікою, піклуванням, які влаштовані до сімей патронатних вихователів, з небезпечних територій, а також створення безпечних умов для їх перебування;

• координація дій органів виконавчої влади щодо розміщення та задоволення потреб дітей, евакуйованих у безпечні регіони України, та тих, які переміщені у держави тимчасового перебування;

• здійснення контролю за постановкою на консульський облік дітей в державі їх тимчасового влаштування і визначення шляхів, механізмів та способів вирішення проблемних питань, що виникають під час постановки на консульський облік дітей, та забезпечення повернення дітей до України після припинення воєнних дій;

• визначення шляхів і способів вирішення проблемних питань щодо захисту прав дитини в умовах воєнного стану;

• прийняття оперативних рішень щодо захисту прав дітей;

• моніторинг дотримання соціальних стандартів та прав дітей у державах їх тимчасового перебування, а також організація їх повернення в Україну;

• інформування громадян України та міжнародної спільноти про становище та потреби в захисті дітей в умовах воєнного стану.

Варто зауважити, що за невеликий період часу функціонування  Координаційного штабу завдяки зусиллям представників, які увійшли до його складу, було проведено значний обсяг робіт, а саме:

• прийнято узгоджені рішення щодо визначення завдань державних органів, залучених до вирішення питань реалізації політики щодо захисту прав дитини;

• здійснено евакуацію дітей з небезпечних територій та проведено координацію їх безпечного переміщення до місць тимчасового влаштування;

• координовано роботу обласних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування для підготовки й організації безпечних місць для тимчасового розміщення евакуйованих дітей та задоволення їх потреб;

• забезпечено облік дітей, які виїхали на безпечну територію України або за межі України. Зокрема, урядом було ухвалено рішення щодо запровадження обліку інформації про дітей, які тимчасово переміщені (евакуйовані) на території України, де не ведуться бойові дії, або за межі України. Так, було створено Єдину інформаційно-аналітичну систему «Діти» для ведення в ній відповідного обліку та забезпечено захист інформації, що там міститься;

• здійснено перевірку, опрацьовано та продовжується опрацювання запрошення установ, організацій різних типів і форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн;

• здійснюється моніторинг дотримання Правил перетинання державного кордону громадянами України, дітьми із законними представниками або організованими групами дітей у взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

• здійснюється через уповноважених представників моніторинг умов перебування дітей в Україні та за її межами, слідкування за дотриманням соціальних стандартів і прав дитини у державі її перебування й разом з консульськими установами та дипломатичними представництвами України здійснюються реалізація та захист прав та інтересів дітей, які перебувають за межами України;

• подано Кабінету Міністрів України розроблені за результатами роботи рекомендації та пропозиції, що вже почали реалізовуватися через прийняття Кабінетом Міністрів України низки постанов, наприклад таких, як постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2022 № 940 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення механізму проведення евакуації» та інших.

З огляду на викладене можна зробити висновок про те, що держава завдяки уповноваженим членам складу Координаційного штабу здійснює гідну підтримку та захист прав дітей в умовах воєнного стану. 

Ще одним значним кроком для захисту дітей під час воєнного стану стало запровадження загальнонаціональної програми «Дитина не сама». Цю програму запроваджено Офісом Президента України спільно з Дитячим фондом ООН UNICEF Ukraine та Міністерством соціальної політики. Програма являє собою чат-бот «Дитина не сама» – ресурс допомоги дітям у воєнний час, зі змістом якого можна ознайомитися в мережі Інтернет. 

Щодня війна розлучає дітей із батьками, декого лишають у фільтраційних таборах окупанти, хтось губиться, рятуючись від обстрілів, а хтось, на жаль, гине. Завдяки запровадженню чат-бота «Дитина не сама» кожен громадянин України може отримати відповідь на будь-які питання з приводу тимчасового прихистку дитини у сім’ю, пошуку дитини, яка загубилася; а також кожна небайдужа людина може повідомити про відомі їй випадки перебування дитини без нагляду. Крім того, на цьому ресурсі розміщено багато корисної інформації для осіб, не обізнаних у тому, як можна захисти права дітей в умовах воєнного стану, а саме:

• наведено низку норм і стандартів, що утворюють нормативно-правову базу для захисту прав дітей в умовах збройного конфлікту, що складається з українського законодавства та норм міжнародного права;

• зазначено контакти служб та органів для захисту та підтримки дітей в залежності від ситуації (порушення прав дітей, надання психологічної підтримки дитині, торгівля дітьми та інше); 

• висвітлені основні запитання та відповіді на тему: «Що робити та куди звертатися, якщо в умовах війни права дитини були порушені»;

• наявний розділ для родичів та піклувальників, який містить інструкції стосовно того, що слід робити родичам та надавачам прихистку, та як спілкуватися з дітьми, що зазнали травми;

• наведено інструкції та правила спілкування з дітьми, що пережили травму, для психологів та журналістів.

Також варто звернути особливу увагу на те, що у боті є вкладення для подання заяви громадянами України та іноземними організаціями, які бажають тимчасово прихистити дитину або групи українських дітей. Для того щоб під час війни прихистити дитину без батьківського піклування, родина (особа) повинна відповідати певним критеріям, які можна перевірити безпосередньо у боті. Додатково особам, що прихистили дитину, пропонується пройти онлайн-навчання з улаштування, адаптації та догляду за дитиною.

Наприклад, для надання тимчасового прихистку дитині громадянином України потрібно здійснити всього п’ять кроків:

1. Заповнити у чат-боті відповідну заявку, після чого із заявником зв’яжуться співробітники служби у справах дітей та визначать подальші дії. Строк опрацювання заявки – до 5 днів.

2. Дочекатися візиту працівника служби у справах дітей для обстеження умов проживання та складення відповідного акта.

3. Підготувати пакет таких необхідних документів:

• заява про надання згоди на тимчасове влаштування у свою сім’ю дитини;

• копія паспорта;

• акт обстеження умов проживання особи;

• письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом із заявником, на проживання з дитиною на одній житловій площі;

• письмова згода дитини (якщо вона може висловити свою думку).

1. Отримати відповідь: дозвіл (видається наказ про влаштування дитини у сім’ю службою у справах дітей) або відмова (оскаржити відмову можна в судовому порядку. Про спосіб та строки подання позовної заяви можна дізнатися у відповідному розділі на сайті «Дія»).

2. Зустрітися з дитиною у присутності представника служби у справах дітей.

Як вбачається з зазначеного чат-бота, нині українці подали вже понад 18 000 заявок, щоб тимчасово прихистити дитину. Та їхнє число щодня зростає.

На підставі викладеного вище можна зробити висновок про те, що на сьогодні наша держава гідно реалізує виконання покладених на неї функцій щодо забезпечення захисту прав дитини. Разом із тим це вкрай важко, тому у ці тяжкі та важливі для нашої держави часи кожен небайдужий громадянин України має допомагати захистити та реалізувати права найбільш незахищеної категорії осіб – дітей. 

Як це здійснити? Все просто – не будьте байдужими до кожної без винятку дитини!

« повернутися