Пам’яті УДОВІЧЕНКО СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА!
Пам’яті УДОВІЧЕНКО СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА!
Сьогодні Драбинівська громада назавжди попрощалась із своїм земляком, військовослужбовцем механіком-водієм розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону солдатом Сергієм Олександровичем Удовіченко.
7 липня біля населеного пункту Авдіївка Покровського рн., Донецької обл. внаслідок штурмових дій здійснення з боку противника у віці 52 років загинув Сергій Олександрович. Він, як багато інших захисників став для нас взірцем справжнього патріотизму, відваги, самопожертви заради України і кожного з нас.
Сергій Олександрович Удовіченко народився 15 лютого 1971 року в с.Вільховщина Полтавського рн. у звичайній сільській родині Удовіченка Олександра Івановича та Валентини Іванівни.З дитинства батьки навчали своїх дітей жити в любові, повазі до старших, відданості друзям і близьким. У 1978 році пішов навчатись до початкової школи в рідному селі, в 1988 році закінчив Василівську середньо-освітню школу. Як всі хлопці, бешкетував, змагався, сподівався, мріяв…За спогадами вчителів, був товариським, завжди готовим прийти на допомогу. Після закінчення 10 –го класу пішов навчатися до Карлівської автошколи Закінчивши навчання проходив військову службу прикордонником в Казахстані на Казахстансько-Китайському кордоні. Після повернення розпочав працювати в Черкасівському колгоспі водієм. З 2001 року працював в агрофірмі ТОВ «Чиста Криниця» спершу в будівельній бригаді , а згодом водієм. За його сумлінну працю поважали колеги по роботі та односельчани ,користувався авторитетом в селі, був не балакучим, але умів допомогти ділом.Неодноразово був нагороджений почесними грамотами. . Сергій Олександрович цінував людей і завдяки цьому мав багато друзів. Був мисливцем, особливо любив полювання на зайця.
В 1998 році знайшов своє справжнє кохання. Одружився,разом з дружиною Наталією Станіславівною раділи народженню донечки Оксани. Сергій Олександрович був гордістю для своєї мами Валентини Іванівни, надійною опорою для дружини, клопітким, добрим, чуйним та люблячим батьком,хорошим господарем. Дуже любив і балував свою донечку, гордився нею її досягненнями та талантом, дбав про них і старався дати своїм дівчаткам все найкраще.
Зі своєю дружиною жили мирно у взаєморозумінні, любові, глибокій повазі одне до одного та до всіх людей.. Будували плани допоки життя не змінилось в один день 24 лютого.
Його покликав обов’язок в перший день війни. Сергій не міг без болю в серці спостерігати за подіями, які відбувалися в Україні і він пішов боронити свою Батьківщину. Не вагаючись вступив в територіальну оборону в Нових Санжарах. Випробувань було багато. Війна набирала обертів. Протягом перших місяців потрібно було відповідально підготуватись, пригадати військові навички, попіклуватись про рідний дім та родину. З лютого 2023 року ніс службу біля населеного пункту Авдіївка.
А далі бій… І все закрутилось, завертілось. Така доля наших захисників на передовій – йти вперед із зброєю в руках звільняти кожен клаптик рідної землі, ухиляючись від куль та вибухів, підстраховувати побратимів, а в години тиші заспокоювати рідних та близьких, переконувати їх, що все добре, що ситий і в безпеці.
Обіцяв рідним повернутися.. Та доля розсудила інакше…
Невблаганна смерть забрала у вічність нашого земляка, який відійшов у дзвонах слави праведним Героєм. Виконавчий комітет Драбинівської сільської ради висловлює найщиріші слова співчуття :
мамі – Удовіченко Валентині Іванівні, дружині – Наталії Станіславівні, донці Оксані Сергіївні, всій родині, друзям і близьким загиблого героя.
Родина втратила люблячого сина, тата, чоловіка, яким пишається вся Україна, наша громада. Він залишиться назавжди у нашій пам’яті, а вдячність за його подвиг житиме у серцях людей вічно. Пам’ятаймо, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.
Герої не вмирають!
Вічна пам’ять і вічна слава ГЕРОЯМ!
