21 травня 2026 року наша громада пережила ще один болісний день — ми попрощалися з нашим Героєм, Захисником України, ШАМОТОЮ Романом Григоровичем
У найтяжчі часи він без вагань став на захист України, свого народу та рідної домівки.
За свободу України, за мир, за майбутнє народу Роман Григорович віддав найцінніше — своє життя.
Роман Григорович ШАМОТА народився 22 серпня 1984 року в родині колгоспників ШАМОТИ Григорія Миколайовича та Лариси Володимирівни. Він був старшим братом і захисником для своєї молодшої сестрички Мальвіни. Всю свою любов і ласку турботливі батьки віддавали своїм дітям. Все робили для їх розвитку. Роман Григорович навчався у місцевій Крутобалківській загальноосвітній школі, а ще навчався у Новосанжарській музичній школі по класу фортепіано, бо мав неабиякі музичні здібності. Був веселим, талановитим хлопцем. Гарно навчався, мав багато друзів. Після закінчення 11 класу вступив до Полтавського державного університету імені Юрія Кондратюка на спеціальність менеджмент і здобув освітній ступінь бакалавра. Повернувшись до рідного села, почав працювати директором Крутобалківського сільського будинку культури. В 2009 році одружився. В шлюбі народилися дві доньки Єва та Лоліта . Роман був дуже хорошим батьком для своїх донечок та, нажаль, сімейні відносини в пари не склались . В 2013 році шлюб розпався. Роман покидає рідне село і їде в Полтаву, де починає працювати в команді рекламного агентства «Марс». Згодом зустрів хорошу жінку Віту Анатоліївну, з якою прожили в цивільному шлюбі 11 років. Замінив рідного батька її синові Вадиму. Роман Григорович був майстром на всі руки - вирізав по дереву, добре малював, все робив по електриці. Ще Роман Григорович дуже любив читати різноманітну літературу. Мабуть, саме з книг черпав інформацію та цікаві ідеї, які потім легко використовував у роботі. Залишалося тільки жити і радіти. Та війна все вирішила по-своєму, перекреслила, знищила, розбила всі плани, сподівання і надії. Романа мобілізували на військову службу 17 вересня 2024 року.
ШАМОТА Роман Григорович – стрілець-помічник гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону загинув 11 травня 2026 року, виконуючи обов’язки військової служби, пов’язані із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Преображенка, Пологівського району, Запоріжської області.
Висловлюємо щирі співчуття від імені усієї громади родині Героя – батькам Григорію Миколайовичу та Ларисі Володимирівні, дружині Віті Ататоліївні, сестрі Мальвіні Григорівні та її родині, донькам Єві та Лоліті, всім рідним, друзям та знайомим полеглого Героя, розділяємо їхній біль непоправної втрати. Його мужність і подвиг житиме в пам’яті наступних поколінь.
Не забуваймо, якою ціною виборюється наша свобода! Занадто високу ціну платимо за право бути вільними на своїй землі!
Вічна пам’ять і слава українському Герою!
Вічна пам'ять усім захисникам, хто пішов у вічність…
