18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Пам’ятаємо. Шануємо. Боремося разом.
Вшановуємо пам’ять жертв одного з найтрагічніших злочинів ХХ століття — геноциду кримськотатарського народу, вчиненого радянським режимом у травні 1944 року.
Кримські татари — корінний народ Криму. Їхня історія на півострові сягає глибини століть. У кожному куточку Криму — в назвах міст, сіл і гір — Бахчисарай, Ак-Месджит, Чатир-Даг — живе пам’ять про народ, який століттями розвивав культуру, традиції, духовність і тісний зв’язок зі своєю землею.
Однак радянська влада прагнула стерти цю ідентичність. Усього за два дні — 18 та 19 травня 1944 року — близько 200 тисяч кримських татар, включно з жінками, дітьми та людьми похилого віку, були насильно депортовані з рідного Криму під надуманим звинуваченням у "зраді". Шлях у вигнання тривав у середньому 2–3 тижні. У тісних вагонах, без їжі, води, медичної допомоги, тисячі загинули в дорозі — за різними оцінками, від 7 до 8 тисяч осіб.
Цю трагедію десятиліттями замовчували. Було стерто кримськотатарські назви, зруйновано мечеті, закрито школи, заборонено мову. Народ намагалися позбавити не лише батьківщини, а й імені, голосу, пам’яті — самої суті.
Але кримські татари вистояли. Попри репресії, вони зберегли мову, пісні, кулінарні традиції, повагу до старших і пам’ять про своїх предків. Після десятиліть боротьби — повернулися додому. Відновлювали зруйноване, знову будували громади, повертали Криму справжнє обличчя.
У 2014 році, коли російська федерація окупувала Крим, репресії проти кримськотатарського народу розпочалися знову. Арешти, викрадення, сфабриковані суди, тиск на Меджліс — росія продовжила політику знищення. Але й цього разу кримські татари не скорилися. Вони були одними з перших, хто сказав: «Крим — це Україна»
Сотні кримських татар вирушили на материкову частину, щоб долучитися до Збройних Сил України. Вони стали військовими, медиками, волонтерами, громадськими діячами. І сьогодні кримські татари — серед тих, хто продовжує боронити незалежність і свободу України.
Вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув унаслідок депортації.
Висловлює щиру подяку всім кримським татарам, які й сьогодні разом з усіма українцями захищають наш спільний дім.
Наша боротьба триває.
Ми віримо: Крим буде вільним. Крим буде українським.
І кримськотатарський народ більше ніколи не буде вигнанцем — бо він вдома.
