29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину, як нагадування подій війни на сході України – Іловайську трагедію.
З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під Іловайськом. Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, а бої за Іловайськ в серпні того ж року стали однією із кульмінаційних точок її початкової стадії, справивши серйозний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародні відносини в Європі.
Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони українських військових під час їхнього виходу з оточення під Іловайськом. Українські воїни проявили героїзм та спротив ворогу, однак зазнали великих втрат. Трагічні події розгорталися на полях соняшників, які вже дозрівали наприкінці серпня. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України. Але сонях – не просто нагадує про мужність наших воїнів, а й символізує життя. На полях із соняшником у “зеленому коридорі” під ворожим вогнем полягло 366 українських воїнів, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти, 300 – опинилися в полоні.
Цей день також нагадує нам про підступність і віроломність російського агресора, про те, що переговори із терористами та вбивцями несуть не припинення бойових дій, а смертельну небезпеку. Сьогодні весь цивілізований світ розуміє, що росіянам довіряти не можна. У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні, серед яких чимало жінок.
В українській армії з початком війни значно зросла кількість жінок, і вони відіграють все більшу роль, демонструють на різних посадах на передовій і в тилу високий професіоналізм і сміливість. На рівні із чоловіками вони служать кулементницями, розвідницями, снайперками, бойовими медикинями, водійками, патрульними, забезпечують зв’язок і логістику, чинять опір на окупованих територіях. На початок 2025 року в ЗСУ служить понад 70 000 жінок, і це найвищий показник кількості жінок в арміях світу, в тому числі армії НАТО.
Україна вже понад 11 років веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. За це ми платимо надзвичайно велику ціну. Але поки вона триває, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно, або розповісти всі героїчні чи трагічні історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі Герої і Героїні залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам’ять про них була живою, світлою і дієвою.
Закликаємо українців у День пам’яті захисників та захисниць України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, доповнити одяг соняхом – символом пам’яті захисників України, і тим продемонструвати свою увагу, шану та повагу.
Завжди пам’ятаймо усіх, хто поклав життя за Україну, за її сьогодення та майбутнє. Вічна пам’ять та слава героям, які загинули у боротьбі за незалежність української землі.
Будемо ж гідними подвигу загиблих захисників України!
Слава – Україні! Слава Героям!
Інформаційні матеріали
Російсько-українська війна: історичний контекст
Брошура “2014: початок російсько-української війни”
«Україна – це країна героїв». Соціальний ролик, створений Інститутом до Дня пам’яті захисників України спільно із ГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України», щоб підкреслити важливість вшанування військових, які пожертвували життям за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Відео наголошує на необхідності щоденного вшанування загиблих захисників і захисниць хвилиною мовчання і нагадує суспільству, що війна триває з 2014 року, а життя кожного і кожної з полеглих – це ціна нашої свободи.
Проєкт “Жінки, які загинули за Україну” – створений Жіночим ветеранським рухом за підтримки Українського інституту національної пам’яті. У 9 відео учасниці Жіночого ветеранського руху розповідають про загиблих посестер, з якими товаришували, вчились військовій справі, разом служили у Збройних силах, спільно брали участь у бойових діях на Сході України.
«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів.
